Судоми — не завжди епілепсія, а епілепсія — це не тільки судоми. То що ж таке епілепсія та чим вона відрізняється від судом; чому про про цю хворобу досі існує стільки міфів й упереджень, як кожен із нас може з ними боротися, а також як правильно надати допомогу, якщо у людини конвульсії — розповідаємо у цьому матеріалі.
Різниця між епілепсією та судомами тіла
Мозок людини постійно отримує й обробляє велику кількість інформації. Цей процес збирання, обробки й передачі інформації відбувається завдяки спеціальним нервовим клітинам — нейронам, а їхню роботу ще називають електричною активністю мозку.
Зазвичай, мозок чудово керує і справляється з електричною активністю нейронів. Проте при епілепсії через перезбудження нервових клітин, з яким мозок не здатний впоратися, стаються судомні напади. Тому власне епілепсія — неврологічне захворювання, яке виникає через незвичайну електричну активність нейронів — це як буревій, який раптово проноситься мозком, хаотично «активуючи» різні його ділянки.
Епілепсія — одне із найпоширеніших неврологічних захворювань у світі, яке мають понад 65 мільйонів людей. Вона може проявлятися через судоми тіла чи протікати безсудомно: до прикладу, людина протягом кількох секунд чи хвилин може не розуміти, що з нею відбувається; ненадовго втрачати свідомість та повертатися до неї.
Налічують десятки форм епілепсії, проте загалом виділяють просту (без порушення свідомості) та складну (із втратою/порушенням свідомості), вроджену (генетичні особливості мозку) та набуту (через травму голови, інфекцію, інсульт, пухлину тощо). За видами конвульсій також вирізняють епізодичні та тривалі напади (напади продовжуються понад пів години та відбуваються один за одним), які ще називають «епілептичним статусом», а також великі, малі та часткові судоми.
Великі судомні напади проявляються через напруження всього тіла, яке часто супроводжують ритмічні посмикування, конвульсії та нездатність думати й орієнтуватися в просторі.
При малому судомному нападі людина перестає говорити на півслові й дивиться убік або раптово припиняє щось робити. А після закінчення нападу продовжує говорити чи робити дію, не усвідомлюючи, що мала напад.
Часткові судоми частіше зустрічаються у дорослих і виникають, коли перезбуджується одна конкретна частина мозку. І хоч вони починаються в одній ділянці мозку, проте можуть поширюватися й на інші частини. Під час такого типу судом людина може бачити, чути, відчувати запах або смак речей, яких там немає. Такі напади є найбільш поширеними у людей з епілепсією.
Хоча епілепсія вражає людей різного віку, статі та соціального статусу, останні дослідження говорять, що майже 80% епілептиків — жителі країн із низьким і середнім рівнем доходу. А до 70% людей, які страждають на епілепсію, могли б жити без судом, якби їх правильно діагностували та лікували.
Чим небезпечна епілепсія:
- Можливим травмуванням, коли при судомах людина падає додолу та бʼється головою й іншими частинами тіла об землю.
- Якщо напад стався у водія / оператора крана чи представника іншої професії, що потребує великої концентрації та відповідальності — виникає висока небезпека смертельної ситуації.
- Змінами психіки — епілепсія може впливати на діяльність нервової системи та в деяких випадках призводити до уповільнення розумової діяльності, погіршення памʼяті тощо.
Тож з епілепсією розібралися. А що ж судоми?
Судоми, або неконтрольовані скорочення мʼязів тіла, можуть бути ознакою епілепсії, а можуть і не стосуватися її. Основна різниця між епілепсією і судомами у тому, що епілепсія — це хвороба, а судоми є лише тимчасовим станом, а не захворюванням.
Відрізнити судомний напад від епілепсії неможливо. Адже судоми — це наслідок, а ми не лікарі й не провидці, щоб знати, чому вони виникли. Діагноз епілепсію можуть поставити лише лікарі, наше ж завдання — надати правильну та вчасну допомогу.
Ознаки, подібні до проявів епілептичного нападу, але без будь-якої незвичної електричної активності в мозку, називають неепілептичними нападами (англ. NES). Вони можуть виникати через стрес або певний фізичний стан (зневоднення, нестача кальцію/магнію, переохолодження, вагітність, цукровий діабет чи інше порушення обміну речовин, захворювання серця, ДТП, пережите насильство тощо). І проявлятися не тільки через судоми, а також як: панічні атаки, поривчасті, ритмічні або посмикуючі рухи, раптові падіння, втрата свідомості та інше.
Піна з рота, деревʼяна ложка та інші міфи про судоми й епілепсію, яких варто позбутися
Крім страху перед піною з рота, нам у спадок від радянського союзу залишилася ціла низка жахливих міфів. Чому вони є фейком і несуть лише шкоду — розповідаємо далі.
Міф 1. Судомний напад завжди виглядає, як у кіно: людина падає, бʼється у сильних конвульсіях, а з рота йде піна.
Різні типи нападів мають різні прояви та ознаки. Наприклад, в одному випадку людина може голосно кричати, бити себе чи інших і загалом виглядати так, наче в неї істерика чи алкогольне сп’яніння. В іншому — напад може виглядати як інсульт, оскільки людина починає говорити тарабарщину, скаржитися на «смішні» чи «дивні» відчуття або втрачати контроль над різними частинами тіла через судоми.
Міф 2. Піна з рота йде лише в людей, хворих на епілепсію.
Піна, яка зʼявляється у роті під час судом, не є ознакою епілепсії. Як ми писали вище, судоми тіла можуть виникати й через певні психічний чи фізичний стан тіла, а не лише при епілепсії. То звідки ж вона береться? Коли людину судомить, їй важко ковтати чи розкрити рота, зуби міцно стиснуті, а щелепа й гортань напружені. Тому слина накопичується в роті, змішується з залишками повітря і не може нікуди подітися — так утворюється піна.
Міф 3. Людину під час судом потрібно міцно тримати.
Судоми — неконтрольовані рухи й під час нападу людина може несвідомо нашкодити вам, якщо ви будете намагатися її втримати. Тому тримати силою її не можна, достатньо підкласти щось мʼяке під голову, а після закінчення судом — перевернути на бік.
Міф 4. Під час судом можна проковтнути язика чи ним подавитися.
Жодних деревʼяних ложок! Жодних пришпилювань чи витягань язика з рота. Фізіологічно язик не може нікуди запасти, бо прикріплений до нижньої щелепи. Якщо ж ви будете намагатися покласти щось до рота чи витягнути язик, людина з судомами може пошкодити собі щелепу чи навіть зламати зуби. І ви також можете постраждати у процесі.
Міф 5. Епілепсія — це психічна хвороба і люди, хворі на неї, приречені на все життя.
Хворі на епілепсію можуть видавати незвичні звуки, використовувати дивні слова та/або поводитись під час нападу не так, як зазвичай поводяться всі інші. У декого з них, як і в будь-якої людини без епілепсії, можуть розвинутися психічні захворювання, такі як депресія та/або тривога. Однак епілепсія не психічна хвороба, а нетипова поведінка не робить епілептиків «неправильними» або «приреченими».
Щодо виліковності епілепсії, останні дослідження говорять, що хвороба не завжди має тривати протягом усього життя. Так, єдиних ліків не існує, проте досить часто діти «переростають» деякі синдроми епілепсії, а в дорослих в ремісії, які не мали нападів протягом 10 і більше років, епілепсію вважають «вирішеною». Також понад 70% людей з епілепсією вдається позбутися нападів завдяки лікуванню.
Різниця між судомами тіла й судомою руки/ноги та чому не треба плутати одне з іншим
Судоми при епілепсії відбуваються через «коротке замикання» нейронів мозку: вони раптово збуджуються, мозок отримує купу сигналів, з якими не може впоратися, і виникають конвульсії.
А ось коли у плавців у холодній воді зводить ноги чи у тих, хто почав займатися спортом неконтрольовано судомить, наприклад, мʼязи рук після сильного їх навантаження — неконтрольована електрична активність мозку тут ні до чого. Причинами судом рук/ніг можуть бути фізичне перевантаження цих мʼязів, сильна втома, відсутність сну, зневоднення (і втрата електролітів), перегрівання (підвищена температура тіла), гіпоглікемія (низький рівень цукру в крові) тощо.
Перша допомога при судомах — зумовлених епілепсією та не повʼязаних із нею
Передбачити епілептичні напади чи неепілептичні судоми практично неможливо, проте важливо не лякатися судом та знати, як діяти, якщо це вже сталося.
Допомога при судомах із втратою свідомості / судомного нападу всього тіла
Важливо: судоми можуть вас налякати, але людині з судомами переважно нічого не загрожує. Тому зберігайте спокій та намагайтеся допомогти.
- Переконайтеся, що ви у безпеці, тільки тоді надавайте допомогу.
- Якщо помітили, як хтось починає труситися і падати, спробуйте його зловити та відтягнути від дороги чи іншого небезпечного місця. Якщо це зробити неможливо — побудьте поряд та повідомте людям навколо, щоб не наближались. Одразу якнайшвидше викликайте «103» та дійте відповідно до слів диспетчера.
- Якщо людина під час судом сильно бʼється тілом і головою об землю, підкладіть будь-що мʼяке їй під голову, наприклад, куртку, плед, рюкзак тощо.
- Не намагайтеся зупинити конвульсії фізичною силою. Тримати людину з судомами — погана ідея, адже під час неконтрольованих судом вона може бути дуже сильною, і є велика ймовірність, що ви травмуєте постраждалого або поранитеся самі.
- Ми вже про це писали, але нагадуємо: не кладіть нічого до рота й не намагайтеся витягнути язика — це небезпечно. Проковтнути язика неможливо, проте нашкодити постраждалому й вашим пальцям досить реально.
- Коли активні судоми тіла припинилися, переверніть людину на бік. Так, якщо у неї почне текти слина або блювотиння, вона не задихнеться.
- Постійно слідкуйте за ознаками, щоб розповісти постраждалому, що сталося. Часто після судомного нападу людина нічого не памʼятає. Ваші спостереження можуть надалі допомогти лікарю поставити діагноз або звірити ознаки, якщо діагноз вже відомий.
- Коли напад закінчився, поговоріть з постраждалим. Людина після нападу може почуватися наляканою, дезорієнтованою, злою чи навіть почати кричати. Тож спокійним і тихим голосом постарайтеся її заспокоїти, розповісти, що з нею щойно сталося, які ознаки ви помітили та запитайте, чи мала вона напади до цього. Якщо так — що зазвичай робить після нападу і як ви можете їй зараз допомогти.
- Якщо постраждалий втратив свідомість, у цьому матеріалі ми розповідали, як діяти в такій ситуації.
Як взаємодіяти з людьми, які мають епілепсію
На жаль, в Україні та багатьох інших країнах епілепсію й судоми тіла досі сприймають як психічне захворювання (або «відхилення») та ставляться до людей, які мають одне чи інше, з недовірою, вважаючи їх небезпечними чи якимись не такими. Тисячі людей у всьому світі страждають від стигми (соціального стереотипу, який показує упереджене ставлення до окремих людей, груп чи до самого себе) та «тихої» дискримінації. Через недостатньо обізнане суспільство, неефективну роботу уряду, а також сором і не бажання піддаватися стигматизації, три чверті людей з епілепсією, які живуть у країнах з низьким рівнем доходу, не отримують необхідного лікування. Тому ставитися потрібно, найперше, етично. Хвора людина чи здорова — вона однаково заслуговує на повагу.
По-друге, люди з епілепсією мають такі ж права, як і всі інші. Проте кожен випадок захворювання — особливий, і якщо епілепсія обмежує їхню працездатність, вони мають дотримуватися певних обмежень (не кермувати чи не працювати з небезпечним обладнанням).
По-третє, стигма і страх виникають там, де недостатньо знань. Тому навіть якщо ви чи ваші рідні не хворі на епілепсію, приділіть трохи часу, щоб дізнатися про цю хворобу більше та позбутися повʼязаних із нею міфів, адже ми всі заслуговуємо жити у суспільстві рівності та взаємоповаги.
А якщо вам здалося, що масштаб проблеми перебільшений, то в деяких країнах досі існують закони, які дозволяють анулювати шлюб на підставі епілепсії та забороняють людям із судомами доступ до ресторанів, театрів та інших громадських місць.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомляє, що люди з епілепсією досі стикаються з обмеженим доступом до освіти, перешкодами у пошуках певної професії, обмеженим доступом до медичного страхування та страхування життя, мають проблеми з отриманням водійських прав.
Тому у 2022 році 75-та Всесвітня асамблея охорони здоров’я прийняла Міжсекторний глобальний план дій щодо епілепсії та інших неврологічних розладів на 2022–2031 рр. У цьому документі описані спільні профілактичні, фармакологічні та психосоціальні підходи до епілепсії та інших неврологічних розладів, які можуть стати цінними відправними точками прискорення законодавчих змін, особливостей лікування та підтримки людей з епілепсією.
Також ВООЗ, Міжнародна ліга проти епілепсії (ILAE) та Міжнародне бюро з епілепсії (IBE) очолили Глобальну кампанію проти епілепсії, щоб вивести хворобу з тіні, надати правдиву інформацію та допомогти більшій кількості людей дізнатися про епілепсію, а ще зміцнити державні зусилля, покращити протоколи догляду і лікування та зменшити вплив хвороби на життя хворих та соціуму. Багато проєктів у межах цієї кампанії вже було успішно реалізовано.
Та держава — це кожен із нас, тому ми також маємо власним прикладом і знаннями допомагати людям з епілепсією жити повноцінним життям, розповідати про хворобу оточенню та завжди бути готовими допомогти. Адже разом ми здатні змінити світ на краще.
Авторка статті — Ольга Казакова