Ви точно коли-небудь цікавилися першою допомогою. Для реферату, власного розвитку або через розбиті коліна (ауч!, співчуваємо). Та навряд чи ви звертали увагу, як першу допомогу найчастіше називають в україномовному середовищі.
В англійській, наприклад, розрізняють “first aid” (першу допомогу) і “emergency medicine” (невідкладну медичну допомогу). А в українській — часто ні, чим викликають регулярні хапання за серце тренерів із курсів першої допомоги, незадоволені гримаси лікарів і файтинги диванних експертів. Що це за терміни розбрату і чому так сталося — розповідаємо.
Почнемо з початку, буквально
А спочатку були доісторичні шамани/жерці, потім римські солдати (IV ст. н. е) та орден лицарів-госпітальєрів (XII ст. н.е.), які, як уміли, допомагали пораненим і хворим. Але це щось нас закинуло занадто далеко.
Якщо перескочити пʼять-шість століть, натрапимо на кількох імен, що неабияк посприяли виникненню сучасної першої допомоги.
У 1790-ті рр. Домінік Жан Ларрей організував пересувні санітарні табори для французької армії, до яких входили двуколки (амбуланси) і запряжені четвіркою коней операційні. А ще він ввів тактику медичного сортування (тріажу) — поділу людей, яким терміново потрібна операція, легкопоранених, інфікованих хворих і тих, що помирають.
У 1862 р. американець Джонатан Леттерман створив новий протокол тріажу. Сьогодні його кличуть “батьком сучасної медицини на полі бою”, бо він також запровадив постійні пересувні польові госпіталі для розміщення при штабах дивізій і корпусів.
У 1863 р. Жан Анрі Дюнан доглядав за пораненими солдатами в битві при Сольферіно, записав свої спогади у книгу і надихнув швейцарців на створення Міжнародного комітету Червоного Хреста. Його ідеї стали базисом для Женевської конвенції 1864 року, яка гарантувала недоторканість медиків, військових госпіталів та права поранених, яких полонили.
1870-ті рр. — десь звідси і починають відлік існування терміну “перша допомога”. Коли військовий хірург Фрідріх фон Есмарх (так-так, той самий, якого ми згадували у статті про турнікети й джгути) запровадив формалізовану першу допомогу для військових і ввів термін «erste hilfe» (з нім. «перша допомога») та навчив солдатів доглядати за пораненими товаришами.
У 1875 р. британці створили першу службу швидкої допомоги при лікарні Сент-Джона (St John Ambulance Brigade) та Асоціацію швидкої допомоги Сент-Джона, щоб “навчати чоловіків і жінок на благо хворих і поранених”.
А далі з початку ХІХ ст. один чоловік задокументував, що стиснення грудної клітки працює для оживлення організму, декілька інших створили прийом штучного дихання і серцево-легеневу реанімацію — і закрутилося: станції швидкої допомоги з диспетчерами, каретами та підстанціями, конференції, масові тренінги, американська служба 9-1-1 та міжнародні стандарти першої допомоги, які й маємо сьогодні.
Серйозні слова, з якими поводяться несерйозно
Якщо цілеспрямовано гуглити інформацію про те, як врятувати людину в надзвичайній ситуації або як допомогти, коли хтось поранився, втратив свідомість, переохолов чи перегрівся, вам одразу вигулькнуть з усіх усюд назви тренінгів, постів соцмереж і статей формату: курси медичної допомоги, медична допомога, невідкладна медична допомога, перша медична допомога. Саме такі формулювання будуть у топі пошуковика, але всі вони — неправильні. Чому? Розберемо “першу медичну допомогу” по словах.
Перша. Бо це найперше, що ми робимо з людиною при пораненні або небезпечному для здоровʼя стані. Це перші дії з порятунку життя, які мають тимчасовий характер, бо якщо хтось гепнувся від зневоднення чи діабету, ваша поміч не вплине на першопричини, лише на симптоми.
Першу допомогу може надавати будь-хто, хто побачив іншого у біді і вирішив допомогти (і знає, як це робити, сподіваємося). Знову ж таки, допомога перша, бо очікувано, що наступні маніпуляції — в лікарні або по дорозі туди — будуть виконувати спеціально навчені люди з відповідною освітою. І тут ми підбираємося до терміна розбрату.
Медична.
Чому медична так називається? Словники говорять, що слово походить від лат. medicus «лікар», medicāmentum «лікувальний засіб», medicīna «ліки, медицина». А з цього випливає, що:
Допомогу, яку всі навколо називають медичною, може надавати лише медик. Лікар, фельдшер, медсестра чи інша особа з фаховою медичною освітою. Ні вчитель, ні продавчиня не можуть надати медичну допомогу, бо на лікаря не вчилися. Крапка.
Тобто статті та тренінги з назвами “перша медична допомога при опіках” або “курси першої медичної допомоги” — це напівправда. Свідомо чи ні, вони вводять людей в оману.
Курси для населення навчають саме домедичної допомоги. Тож допомог, що надаються в екстрених ситуаціях, існує дві — домедична й медична, а перша допомога — синонім домедичної.
Говорити і писати “перша медична допомога”, розуміючи, що її будуть надавати не лікарі, — не можна. Вживати “першу допомогу” для позначення дій звичайних людей-рятівників — можна. А найправильнішим варіантом буде “домедична допомога”.
Не всім писані закони
Законодавство України розрізняє два типи допомоги — медичну і домедичну. Але, на жаль, недостатньо чітко і послідовно. Звідси і ростуть ноги розмаїття понять і засилля “перших медичних допомог”, що маємо у Вікіпедії, рекламі, статтях, новинах і на сайтах.
У Законі України “Про екстрену медичну допомогу” знаходимо визначення обох понять:
“домедична допомога — невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов’язані здійснювати такі дії та заходи;
екстрена медична допомога – медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров’я.”
Проте у ст. 3 цього ж закону у пункті 3 прописано, що якщо постраждала людина не може викликати швидку, то ви зобов’язані її викликати, якщо є така необхідність. Далі написано, щоб, якщо це можливо, ви надали необхідну допомогу, але не уточнюють — медичну чи домедичну. І чіткого розмежування немає.
Поки ледь не єдиний офіційний документ, у якому послідовно вживається термін “домедична допомога” — Наказ МОЗ 441.
Чому треба перестати плутати назви «медична» і «домедична»
А чому важливо знати де ліво, а де право? І чому не на Україні, а в Україні?
- Це правильність визначення. За неправильне, звичайно, не штрафують, але і користі воно не додає.
- Щоб мати розвинене освічене суспільство, яке знає, як правильно, і у якому не виникає непорозумінь через термінологію.
- Щоб не применшувати внеску лікарів і медпрацівників. Адже, виходить, щоб мати можливість надавати медичну допомогу, вони вчилися 3–6 років (+інтернатура в лікарів). А тут людина пройшла 8-годинний курс з першої допомоги і вже надає медичну допомогу — абсурд.
Тому ми в “Save a Life” і називаємося курсами домедичної або першої допомоги, завжди користуємося доречними термінами і закликаємо правильно їх вживати й вас.
Авторка статті: Казакова Ольга