Надавати першу допомогу чи ні? Чи зобов’язаний я це зробити, бо так вимагає закон? А якщо просто наберу 103? А якщо у мене не буде можливості допомогти? А якщо я рятуватиму людину, але нашкоджу? А якщо, а якщо, а якщо…
Якщо ви теж хоча б раз тривожилися через ці запитання та почувалися розгубленими серед юридичного поля прав і обовʼязків надання першої допомоги, цей матеріал — для вас. Бо тут ми разом спробуємо розібратися у букві закону та поговоримо про «хорошого самарянина». І почнемо спочатку. Тобто з сертифікатів про проходження курсів домедичної допомоги.
(Не) нове відкриття, або Чому сертифікат про проходження курсів не зобовʼязує вас діяти (але є винятки!)
З цього моменту й надалі ми будемо користуватись Законом України «Про екстрену медичну допомогу». Не бійтеся його назви, закон окреслює не тільки діяльність екстреної медичної допомоги, а й права та обов’язки громадян на домедичному етапі.
Також Закон вказує пальцем на тих, хто зобов’язаний вміти та надавати домедичну допомогу. І це рятувальники, пожежники, поліцейські, фармацевти, провідники, бортпровідники та інші громадяни, які не мають медичної освіти, але за своїми обов’язками мають володіти навичками надання домедичної допомоги (як, наприклад, вчителі).
Ви входите до переліку цих професій? Якщо ні — надання допомоги є вашим правом, а не обов’язком. А, отже, ви самі вирішуєте, чи допомогти.
Логічно, якщо Закон не зв’язує вас путами обов’язку, то сертифікат про проходження курсів домедичної допомоги — тим більше. Водночас він і не дає вам додаткових прав. Це як у закладі, коли до кави додають цукерку — приємний бонус. Бонус, який свідчить, що ви свідома людина 🖤 Але зʼїсти цукерку чи ні — вибір тільки ваш.
Обов’язок не вовк, у ліс не втече
Хоч Закон і не зобов’язує вас надавати домедичну допомогу, та все-таки тримає у рукаві пару обов’язків. Розглянемо їх детальніше.
Тож, чи зобов’язані ви допомагати людині, якій кепсько? Так, зобов’язані. Але якщо постраждала людина перебуває у невідкладному стані та не може самостійно викликати «швидку», а на місці відсутні медичні працівники.
Невідкладний стан — це раптове погіршення самопочуття людини, яке становить загрозу життю чи здоров’ю і виникає внаслідок травми, хвороби, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин.
Окей, всі пункти зійшлись. Обов’язок є. А що ж далі?
А далі Закон зобов’язує нас викликати «швидку» та за можливості надати постраждалій людині необхідну допомогу.
Яку саме «необхідну допомогу»? Ну, а цього Закон вирішив не розповідати. Але можемо спокійно вважати, що мова йде саме про домедичну допомогу, яку ми, пересічні громадяни, маємо надати, якщо є можливість. Адже це допомога, що надається до прибуття медиків. А в цьому випадку «можливість» — це відсутність небезпеки та наявність у вас навичок надання допомоги.
Кайнд ремайндер: якщо ви не до кінця впевнені у тому, що варто робити, завжди є диспетчер «швидкої», який може проконсультувати та дати вказівки, як діяти.
Перехиляємо терези Феміди на свою користь
Якщо ви гуглили, що буде якщо пройти повз постраждалого і не надати допомогу, то ви точно чули про 135 і 136 статті Кримінального кодексу України.
За 135 статтею відповідальність настає, якщо свідомо залишити постраждалого без допомоги, коли ситуація загрожує його життю.
Але є нюанс: це має бути свідомо. Тобто коли ви розумієте, що людина знаходиться у небезпечному для життя стані та були зобов’язані піклуватися про неї (ви є батьком, опікуном тощо) або ж стали причиною цього стану, наприклад, скоїли ДТП.
Важливо: якщо ви самі перебували у безпорадному стані чи вам загрожувала небезпека, тоді ця стаття вас не стосується.
Зі 136 статтею все значно простіше. Вона карає тих, хто не надав допомогу постраждалому і це призвело до травм або ж загибелі. І звільняє тих, хто не мав можливості надати допомогу.
Різниця між 135 і 136 статтями велика, а от що спільне, так це ненадання допомоги. По суті закон карає за бездіяльність. Щоб перехилити терези на свою користь, згадуємо про обов’язок викликати «швидку», адже виклик «швидкої» — це уже допомога. І, звичайно, надавайте домедичну допомогу, якщо вашому життю нічого не загрожує і ви знаєте, як діяти.
Ми не можемо пройти повз ще одного питання: що буде, коли рятівник надавав допомогу, але завдав шкоди?
Тут відповідь не буде однозначною, адже все залежить від ситуації та наслідків, які настали. Якщо дії рятівника не були необхідними для порятунку життя та призвели до травми, тоді він нестиме відповідальність за тілесні ушкодження.
Наприклад, якщо вставити «дерев’яну ложку» в рота постраждалого під час судом і таким чином пошкодити йому губи, зуби чи язика, відповідальність нестиме рятівник, адже потреби в цих діях не було. Як правильно діяти під час судомного нападу ми розповідали ось тут.
Не поспішайте палити сертифікат і викидати аптечку
Написане вище вже могло вас демотивувати. Але не забувайте, що тренінги першої допомоги в рази збільшують ваші шанси правильно надати допомогу, а отже, уникнути відповідальності за можливі наслідки неправильних дій та мати можливість врятувати життя.
Добрі самаряни, Або проблеми, про які не говорять
У далекому 2018 році МОЗ хотіло запровадити чудову ініціативу. Хотіло, бо Верховна рада навіть не розглянула її, тому це так і залишилось в архівах історії.
Ініціатива була покликана не демотивувати, а заохотити людей надавати першу допомогу. Бо це і є головною проблемою українського законодавства у домедичній площині — воно відлякує. Не заохочує, а змушує нервувати й боятися можливих наслідків. Адже, з одного боку, громадяни можуть нести відповідальність, якщо не допомогли, а з іншого — якщо допомогли не так.
Тому МОЗ запропонувало український варіант Закону доброго самарянина, який назвали «імунітетом від відповідальності». Суть була така: якщо постраждалому надає першу допомогу людина, яка не має медичної освіти, тоді вона не буде нести відповідальність, навіть якщо нашкодила. Але звичайно, якщо всі її дії були спрямовані на порятунок життя.
На жаль, ініціативу не розглянули. І ми залишились там, де і були.
Регулювання домедичної допомоги в інших країнах крізь призму Закону доброго самарянина
До цього моменту ми згадували Закон доброго самарянина, тож пора розібратись, що це таке.
Хоча Закон доброго самарянина — це звіт законів, його першоджерелом є Біблія. У ній є притча про чоловіка-юдея, якого побили розбійники та залишили ледь живим. Священник та левіт пройшли повз нього. Але якийсь самарянин, що подорожував тим шляхом, перев’язав чоловікові рани та привіз його до найближчого дому — фактично врятував свого ворога.
Різні країни приймають один з двох варіантів Закону про доброго самарянина. До першого варіанту відносять обов’язок рятувати, який держава покладає на своїх громадян. До другого — звільнення від відповідальності за першу допомогу, якщо щось пішло не так.
Наприклад, Франція зобов’язує своїх громадян надавати допомогу постраждалим, якщо немає загрози для життя самого рятівника. Схожий закон мають Німеччина, Італія, Іспанія, Польща, Португалія, Ізраїль.
У США відсутній загальний обов’язок надавати домедичну допомогу. Вважається, що допомагати чи ні — вибір кожної людини. Хоча декілька штатів, на зразок Вермонту, прийняли надання домедичної допомоги за обов’язок, але досі немає жодного судового процесу, де б громадянин ніс відповідальність за ненадання допомоги. Водночас у всіх штатах діє Закон добрих самарян.
Подібна ситуація і в Китаї. Китайська традиційна філософія і конфуціанство виводять неписане правило про те, що діяти як «добрий самарянин» слід з мотивів власної совісті, а не вимог закону. Тому в Китаї зробили акцент на заохочення: рятівник звільняється від відповідальності, якщо його дії ненавмисно нашкодили.
На цьому етапі наша роль провідника звивистими стежками юридичних приписів закінчена. Але для вас подорож юридичним світом закінчуватись не має. Досліджуйте і далі. Знайте свої права та обов’язки, бережіть себе, завжди допомагайте людям в біді та навчайтесь, як правильно це робити. Щоб ні закони совісті, ні держави вас не торкались.
Дякуємо, що провели цей час разом із нами. До нових статей.
Авторка статті: Мирослава Глубока
Редакторка: Ольга Казакова